Кандидати ЛГБТК стикаються зі зростанням політичного насильства

TL;DR

• Кандидати ЛГБТК+ стикаються з тривожним насильством.
• 90% бояться домагань під час кампанії.
• Політичне насильство послаблює демократію.
• Представництво має значення для всіх спільнот.
• Ми повинні захищати тих, хто служить.

Щоразу в червні, коли ми огортаємося райдужними прапорами й святкуємо Місяць прайду, нам потрібно на мить зупинитися й замислитися над запеклими битвами, що точилися за нашу видимість і представництво. Але цього року святкування затьмарює моторошна реальність: кандидати ЛГБТК+ стикаються зі сплеском політичного насильства, яке загрожує не лише їхньому життю, а й самій тканині нашої демократії.

Деніел Гernandez, який пережив політичне насильство і є лідером у LGBTQ+ Victory Fund, прямо говорить про це в нещодавньому звіті LGBTQ+ Victory Institute. Висновки настільки ж тривожні, наскільки й неприйнятні: майже дев’ять із десяти кандидатів ЛГБТК+ бояться домагань або гіршого, якщо наважаться балотуватися. Приголомшливо, що кожен третій отримував погрози вбивством, а понад половина змінила свої виборчі стратегії через страх за власну безпеку.

Будьмо чесними: це проблема не лише самих кандидатів. Це серйозний тривожний сигнал для демократії. Коли насильство й залякування стають частиною політичного ландшафту, вони не просто шкодять окремим кандидатам; вони змушують замовкнути голоси й відбивають бажання брати участь у процесі тим, хто мав би бути на передовій державної служби.

Гernandez знає це надто добре. У 2011 році він пережив жахливу стрілянину, працюючи стажером у конгресвумен Габбі Гіффордс. «Політичне насильство — це не абстрактне поняття, яке обговорюють у заголовках; воно реальне, травматичне й залишає по собі тривалі шрами», — каже він. І він має рацію. Це болюча реальність, із якою тепер стикаються багато кандидатів ЛГБТК+, зважуючи ризики видимості та відвертості.

Наслідки цього насильства виходять далеко за межі окремих кампаній. Воно створює стримувальний ефект, змушуючи кандидатів відволікатися від взаємодії з виборцями на забезпечення власної безпеки. Це особливо шкодить маргіналізованим спільнотам, зокрема людям ЛГБТК+, людям кольору шкіри та, особливо, трансгендерним кандидатам, які вже стикаються зі значними бар’єрами для входу в політику.

У місяць прайду ми маємо також зіткнутися з тверезою правдою: наш прогрес під загрозою. Представництво — це не просто модне слово; воно є необхідним для того, щоб усі голоси були почуті в коридорах влади. Коли кандидати змушені обирати між власною безпекою та своїм прагненням служити, програємо ми всі.

Гernandez закликає до невідкладних дій: «Ми повинні інвестувати в безпеку кандидатів, підтримувати тих, хто стикається з домаганнями, і притягати до відповідальності тих, хто підбурює до насильства». Це спільна відповідальність — подбати, щоб наша демократія відображала різноманітність своїх людей і щоб кожна людина могла брати участь без страху.

Цього Місяця прайду давайте не лише святкувати наші перемоги, а й зобов’яжемося захищати майбутнє представництва ЛГБТК+. Демократія, сформована страхом, — це демократія, яка не здатна представляти свій народ. Разом ми можемо подбати про те, щоб кожен голос мав значення, а участь у суспільному житті була можливою й безпечною для всіх.

Тож давайте піднімати голос, стояти в солідарності та захищати тих, хто наважується служити. Бо коли процвітають кандидати ЛГБТК+, процвітаємо ми всі.